Чи справедливо був покараний Кандата? повним реченням​

«дружба — це найцінніший скарб» — говорить народна мудрість. і це насправді так. я вірю в справжню дружбу. друг — це той, хто тебе розуміє, з ким ти ділишся таємницями і впевнений у тому, що твої секрети не стануть надбанням наступного ж дня. з другом можна весело проводити час, відвідуючи дискотеку, слухаючи музику. друг , дасть пораду.як добре було в дитинстві гратися з друзями в піску, ліпити пасочки, будувати гаражі, замки. і тоді всі тобі друзі, бо , діляться совочком чи покатати машинку, проїхатись на велосипеді. але в якийсь момент раптом помічаєш, що машинка у вані найдосконаліша, а у роми машинка ще з пультом керування, вдало розвертається, у каті лялька найдорожча. саме тут і робиться той перший крок у виборі друга; всі хочуть товаришувати з тим, у кого найкращі іграшки. і вже в дитинстві ти чуєш від батьків настанови; «не грайся з олею, бо вона…» це так батьки піклуються про наше майбутнє, вирішити проблему вибору друга. у школі знову ж таки друг той, хто дає списати, хто є з підготовкою до контрольної з хімії, де не спишеш.кажуть, що справжній друг пізнається у біді, у випробуваннях. та не хочеться вірити, що лише лихо спроможне відкрити справжнє обличчя друга. невже власне серце не підкаже, що саме він — та людина, єдина у цілому світі, здатна без зайвих слів тебе зрозуміти, підтримати, захистити від негараздів.як же вибрати того єдиного і тільки твого? думаю, що відповідь криється у простій істині: перш за все треба бути самим собою, щирим, відвертим у стосунках з людьми. тільки тоді ти можеш розраховувати на те, що увагу людини зі схожим характером, звичками, уподобаннями. їй буде цікаво з тобою, а тобі — з нею.друг може пожертвувати чимось заради друга. з героїв п’єси івана котляревського «наталка полтавка» можна брати приклад. микола віддав усі зароблені гроші петру, щоб той одружився і був щасливий з наталкою. ці персонажі вчать нас дружби, вірності, взаємності, вміння, переборювати труднощі.я впевнена, що дружба існує, а вірні друзі є, бо сама маю подругу. у нас багато спільного: погляди, звички, прагнення. ми весь вільний час проводимо разом. я ціную в подрузі щирість, доброту, відкритість. дружба — це взаєморозуміння і взаємоповага.

подробнее - на -

  наверно, для кого-то из писателей это выражение может соответствовать их принципам в искусстве. скорее всего так думал и оскар уальд, ведь это он сказал эти слова. многие писатели относили это выражение и к произведению самого уальда "кентервильское привидение". например, чуковский говорил: " в этой веселой оскар уальд взял старую, банальную тему и вывернул её наизнанку, как мы выворачиваем перчатку или чулок, перелицевал ", " я часто читал о том, как привидения пугают людей, но впервые только у оскара уальда мне довелось прочитать, как люди испугали " 

    с первого взгляда кажется, что ирония здесь является поучающей, но я все же не понимаю, как весьма грустная о призраке, над которым издевались янки, может поучать развлекая. слишком тяжело воспринимается трёхсотлетнего призрака, чтобы с ее поучать кого-либо. какие-то не совсем совместимые это понятия. 

на стыке xix и xx веков россия жила в ожидании грандиозных перемен. особенно это ощущалось в поэзии. после творчества чехова и толстого было трудно творить в рамках реализма, так как уже были достигнуты вершины мастерства. потому и началось отторжение привычных устоев и бурные поиски нового: новых форм, новых рифм, новых слов. началась эпоха модернизма.

в поэзии модернизм представлен тремя основными течениями: символистами, акмеистами и футуристами.

символисты стремились к изображению идеалов, насыщая свои строки символами и предчувствиями. характерно смешение мистики и реалий, не случайно за основу было принято творчество м. ю. лермонтова. акмеисты продолжили традиции классической поэзии xix века, стремясь отобразить мир во всем его многообразии. футуристы же, наоборот, отрицали все привычное, проводя смелые эксперименты с формой стихотворений, с рифмами и строфами.

после революции в моду вошли пролетарские поэты, излюбленной тематикой которых стали те изменения, которые происходили в обществе. а война породила целую плеяду талантливых поэтов, среди которых такие имена как а. твардовский или к. симонов.

середина века ознаменовалась расцветом бардовской культуры. в поэзии навеки вписаны имена б. окуджавы, в. высоцкого, ю. визбора. вместе с тем продолжают развиваться традиции серебряного века. одни поэты равняются на модернистов – евг. евтушенко, б. ахмадуллина, р. рождественский, другие наследуют традиции пейзажной лирики с глубоким погружением в философию – это н. рубцов, в. смеляков.