Укажіть речення, у якому обставина не відокремлюється комами (розділові знаки пропущено):

а) А пісня наростаючи пливла над берегом.

б) Сад нахиливши срібні віти пісні пташині пригадав.

в) Піратський танк мчав палаючи

г) Край річки ставши на плотину рибалка вудочку закинув.​

там отет В проверено ВВВ

весна це дуже прекрасна пора року. на весні розквітають квіти, співають пташки. а дерева вдягають свої зелені платячка. і щось є у цій порі року чарівного адже все таке гане запашне. мені дуже подобається весна. я її дуже люблю.

моє село

маленька крапелька величної держави —

моє село, багато є таких!

зазнало лиха, бідувань і слави

воно живе і вічно буде жить!

нашому селу літ триста п'ятдесят, різні версії є про його назву.

що чумаки возили сіль із криму й заїжджали часто у корчму. і що перший переселенець дав назву свою. що княгиня софія кантимирівна правила нашим селом. мала маєток, роганку-річку, а в ній карасі, і лини, й окуні. і церква теж була. і люди добрі, прості, роботящі, умілі та тямущі. і пісня сходила із уст сама.

мала рогань, так звуть моє село, зручно примостилося біля швидкоплинної річки, затіненої верболозами.

це частина моєї рідної вітчизни, покровителька батьківського роду, моя відрада і надія, мої сподівання і звертання. село добрих і працьовитих людей, які прагнуть зробити його зручним і впорядкованим.

у ньому я народилася, пішла до школи, тут моя рідня, друзі і знайомі, тут і доля моя.

дуже гарне село навесні, коли цвітуть сади, і влітку, коли будинки потопають у зелені і квітах.

через усе село в'юнко в'ється, мов стрічка, бруківка-шлях, що єднає нас і місто харків.

я живу і снюся своїм селом, воно в мені, бо будить думку і гріє душу, дороговказ і майбуття моє.

я уособлюю малороганську землю, що повнить світлом наш небокрай, чесних, порядних людей і є дивом калиновим, чарами барві